Лікування панічних атак у Києві

Панічні атаки, що повторюються, істотно ускладнюють життя людині, яка відчуває подібні стани. І хоча вони не є прямою загрозою життю, наслідки для соціальної та психологічної сфер життя пацієнта можуть бути дуже значними. Важко зрозуміти людину, яка страждає від панічних атак. Але це ніяк не зменшує того внутрішнього болю, через який ця людина проходить.
Тривалість програми:20-30 сеансів
Частота проведення:2 сеанси на день кожен день
Тривалість одного сеансу:50 хв
Вартість програми: грн.

Панічні атаки, що повторюються, істотно ускладнюють життя людині, яка відчуває подібні стани. І хоча вони не є прямою загрозою життю, наслідки для соціальної та психологічної сфер життя пацієнта можуть бути дуже значними.

Класифікація панічних нападів за ступенем тяжкості:

  • Легкий ступінь – напади тривають не більше 15 хвилин, виражені невеликою кількістю симптомів, мають вегетативні зрушення в межах нормальних коливань.
  • Середній ступінь тяжкості – тривалість від 15 хвилин до години, виражені зрушення вегетативного характеру, наявність різних симптомів: відчуття тривоги, страху. Після нападу спостерігається виражена астенія (сильна слабкість, відсутність концентрації, м’язові болі, дратівливість, головний біль, диспепсія, запаморочення). Він може тривати до півтори доби.
  • Тяжкий ступінь – напади тривають понад годину, супроводжуються значно вираженими вегетативними розладами, великою кількістю симптомів, у тому числі тонічними судомами, ознобоподібним гіперкінезом (відчуття внутрішнього тремтіння, озноб, що виникає несподівано та супроводжується появою так званої «гусячої шкіри»), відчуттям страху. Швидко розвивається астенія, і вона може тривати до 3 – 4 діб.

Клініко-патогенетична класифікація кризів при вегето-судинній дистонії (ВСД)

  • Симпато-адреналовий криз (розвивається як наслідок превалювання одного з відділів нервової системи над іншим, а саме симпатичного над парасимпатичним).

Патологія характеризується проявами панічної тривоги, ознобом, нестачею повітря, онімінням кінцівок, губ і язика, тахікардією (прискореним серцебиттям), відчуттям болю в серці, шумом у вухах, порушенням зору.

Проводячи огляд, лікар наголошує на пілоерекції (поява «гусячої шкіри»), тремтіння (тремор) губ, рук і повік, невелике зростання температури тіла, а також деяке підвищення артеріального тиску.

Приступ може припинятися несподівано, супроводжуючись рясним сечовипусканням (сеча світла і має низьку відносну щільність). Часто період виходу може затягуватися на декілька годин або навіть діб, супроводжуючись вираженими явищами астенії.

Не варто плутати симпато-адреналовий криз із терміном адреналовий криз. Останній проявляється при Аддісоновій хворобі (як прояв гострої недостатності кіркової зони надниркових залоз).

  • Парасимпатичний (ваго-інсулярний). Розвивається як наслідок порушень діяльності парасимпатичного відділу нервової системи.

При вагоінсулярному кризі фіксують: рясну слинотечу, біль в області живота, нудоту, сонливість, запаморочення, страх смерті, викликаний зупинкою серця або задухою, відчуття розбитості та слабкості, голод, підвищену больову чутливість різних частин тіла.

При огляді відзначаються: блідість особи (зрідка – почервоніння), зниження артеріального тиску, вологі та холодні долоні, метеоризм (здуття), підвищена перистальтика кишківника, брадикардія, гіперкінези або псевдопаралічі кінцівок, знижені сухожильні рефлекси та зменшення добового сечовипускання.

  • Змішаний вегетативно-судинний криз.

Для нього властивий одночасний (а не послідовний) прояв симптомів, характерних для порушення симпатичного та парасимпатичного відділів, підключення симптомів, характерних для інших видів нападів та неодноразове їх чергування.

  • Непритомно-тетанічний (істероподібний) криз.

Фактично є одним із різновидів істеричного нападу.

Для клінічної картини властиве підвищення тиску, демонстративна поведінка, тахікардія, підвищене потовиділення, ознаки судомної готовності, тремтіння, локальні тонічні судоми, а іноді навіть генералізована тетанія (судоми).

  • Вестибулопатичний напад.

Відбуваються сильні перепади артеріального тиску, виражена атаксія, запаморочення, нудота, блювання.

  • Псевдоаддісоновий криз.

Можна віднести до одного з підвидів вагусно-інсулярного кризу, але з переважанням у клінічній картині симптомів, схожих на прояв Аддісонового (адреналового) кризу. До них відносяться: низький артеріальний тиск, нудота, адинамія, слабкість, біль у животі, розлад ШКТ.

  • Мігренеподібний (кластерний) вегето-судинний криз.

Пов’язаний із проявом гострого розладу тонусу різноманітних судин спинного мозку. Характеризується дуже різкими нападоподібними цефалгіями (головними болями), можливо, невеликим підвищенням артеріального тиску.

_______________________________________________________

Найчастіше панічні напади поєднуються з агорафобією (страхом перебування у громадських місцях). У цьому варіанті причиною виникнення агорафобії вважається саме панічний напад.

Насамперед важливо зрозуміти прояви панічних атак – у більшості випадків це реакція фізики тіла на накопичений стрес. Не у всіх людей накопичений стрес дає такий результат. Є люди з менш стійкою нервовою системою, яка зрештою дає збій. У деяких людей такий збій закінчується саме таким виявом.

Ґрунтуючись на знанні того, що антидепресанти викликають зміну активності норепінефрину та серотоніну (медіаторів, що сприяють передачі в мозку сигналів між нейронами), було зроблено припущення – панічні кризи можуть викликатися аномальною активністю цих речовин. Результати лікування за допомогою антидепресантів дають поліпшення у 80% випадків, у 40% пацієнтів спостерігається суттєве покращення або повне одужання. При цьому поліпшення зберігається до 4-х років і більше. Але в багатьох ситуаціях застосування тільки лікарських препаратів недостатньо. Найбільш ефективним є його одночасне поєднання за допомогою ефективної гіпнотерапії.

Чому в людини можуть розвиватися такі неврози?

  1. Погано розвинене вміння боротьби зі стресом. Низький рівень стресостійкості.
  2. Інтенсивний та тривалий стрес-фактор(и) у дитячому віці. Можливі проблеми психологічного характеру у дитячому віці (недолік контролю, неадекватна реакція батьків на психологічні проблеми дитини).
  3. Нестача соціальної підтримки.
  4. Спадкові хронічні захворювання.

Відповідно до когнітивної теорії, до вегето-судинних кризів більш схильні люди з підвищеним рівнем тривожної чутливості, яка визначається за допомогою проведення лікарем спеціальних (біологічних) тестів. Це спеціальна процедура, що застосовується для викликання у пацієнтів панічної атаки, шляхом виконання певних вимог безпосередньо під контролем психотерапевта.

Фактори, що сприяють розвитку вегетативних кризів

ВСД із панічними атаками дуже часто розвивається з безсимптомного або легкого ступеня перебігу. Тому наявність якогось із наведених факторів є приводом приділити більше уваги своєму здоров’ю:

  1. Наявність збоїв у роботі залоз внутрішньої секреції (ендокринна система).
  2. Струси, пологові травми, порушення діяльності центральної нервової системи.
  3. Розвиток остеохондрозу, виникнення пухлин та інфекційних вогнищ, як наслідок – розвиток порушень вегетативної нервової системи.
  4. Фізіологічна гормональна перебудова організму (відбувається при статевому дозріванні підлітків, вагітності, клімактеричному періоді). Цей пункт вимагає звернути увагу на таблицю схильності населення до панічних розладів, а саме – на розділ «Вік на момент початку хвороби».

Однак, наявність фонового стану захворювання не може бути єдиною причиною для розвитку кризу. Для цього необхідні додаткові чинники, які виконують роль каталізатора. Такими каталізаторами можуть бути: розумова та фізична перевтома, стрес, перенесене оперативне втручання, вплив лікарських препаратів, важкі форми перебігу інфекційних хвороб.

Симптоматика симпато-адреналових кризів

Симптоми, що супроводжують симпато-адреналовий криз, мають пряме відношення до викиду занадто великої кількості адреналіну, що відбувається при ньому.

  • Панічна тривога, скарги на страх смерті, незрозуміла туга.
  • Щодо серця: завмирання та перебої, болі, прискорене серцебиття.
  • Почуття нестачі повітря.
  • Головний біль, що пульсує.
  • Озноб, тремтіння.
  • Порушення зору.
  • Шум у вухах.
  • Оніміння губ, язика, кінцівок.
  • Галюцинації, дезорієнтація.

Симпато-адреналовий криз належить до гіпертензивного типу перебігу ВСД і супроводжується раптовим підвищенням артеріального тиску до показників від 140 мм.рт.ст. Його назва (симпато-адреналовий) подібна до назви кризу, що зустрічається при Аддісоновій хворобі – адреналовий криз, симптоми якого схожі з проявами псевдоаддісонічного нападу, що обов’язково враховується при постановці діагнозу. Для порівняння нижче наводиться список – симптоми адреналового кризу:

  • З боку серця – відчуття перебоїв у роботі, порушення ритму.
  • Гіпергідроз (підвищена пітливість).
  • Раптове зниження артеріального тиску, озноб, холодні кінцівки.
  • Раптова сильна слабкість.
  • Порушення діяльності ШКТ, блювання, нудота, диспепсія.
  • Сильні болі в животі.
  • Олігурія (зниження кількості сечі).
  • Галюцинації, непритомність, проблеми з вимовою.
  • Розвиток коматозного стану.

Але на відміну від адреналового кризу, пов’язаного з гострою недостатністю надниркових залоз і що часом приводить до смерті пацієнта, симпато-адреналовий криз не несе прямої загрози життю людини. І після закінчення нападу його симптоми зникають.

Особливості діагностики

Щоб встановити правильний діагноз при вегето-судинних кризах, необхідно діяти шляхом виключення клінічних ознак, таких як:

  • Гіпоглікемічна кома.
  • Приступ бронхіальної астми.
  • Кардіогенний шок.
  • Аддісонічний криз.
  • Гостра абдомінальна патологія.
  • Гіпертонічний (зокрема феохроцитомний) криз.
  • Тетанія.

Тому при виявленні клінічних ознак необхідний контроль артеріального тиску, проведення ЕКГ, аналіз сечі (катехоламіни), клінічний аналіз крові, біохімічний аналіз крові (КЛС, сечовина, глюкоза, електроліти), експрес-аналіз глікемії. За потреби проводяться додаткові дослідження (інтроскопічні, гормональні та інші).

У психоневрології вегето-судинний криз та панічна атака вважаються синонімами. За американською системою DSM-IV, діагноз “панічна атака” вважається встановленим при прояві як мінімум 4-х панічних атак протягом 4-х тижнів та побоювання виникнення повторних проявів.

Самостійно відрізнити у себе прояв нападу ВСД від наведених вище захворювань можна на підставі:

  • Знову ж таки проведених раніше аналізів.
  • Прояви почуття страху, тривоги, що зникає після приступу.
  • Прояви симптомів хвороб серця, що проходять після нападу і не з’являються поза ним (приступи), у тому числі й під час фізичних навантажень.
  • Певною частотою прояву (від 4-х і більше на місяць), з характерною, індивідуальною клінічною картиною.

Як правильно діяти

Панічний напад, що відбувається вперше – це важке моральне потрясіння для будь-кого. Для того, щоб з повторення такого стану вийти з найменшими втратами і не чекати його з почуттям жаху, що наростає (тим самим тільки прискорюючи його наступ), необхідно ретельно до нього підготуватися.

Насамперед – проаналізуйте умови, що супроводжують прояв кризу (зміна погоди, задушливе приміщення тощо). Постарайтеся їх виключити або, якщо це неможливо – прийняти контрзаходи (провітрюйте приміщення, в спеку беріть із собою воду і надягайте панаму).

Носіть із собою заспокійливі препарати (валокордин, корвалол тощо).

Якщо напад все-таки почався, постарайтеся сісти, а ще краще лягти, відволіктися і заспокоїтися. Дуже добре допомагає розуміння того, що загрози для життя немає. Намагайтеся дихати рівномірно та глибоко.

І найдієвіший спосіб – зверніться за допомогою до психотерапевта. У гіршому варіанті – якщо не настане повне одужання, то, принаймні, стан якісно покращиться. А у кращому – нове, повноцінне сприйняття життя.

Особливості лікування

Насамперед, щоб підійти до успішного лікування цього розладу, необхідно зрозуміти логіку його розвитку.

Наприклад, якщо повністю розібрати ланцюгову реакцію симпато-адреналового кризу (найжорстокішого прояву панічної атаки), ми починаємо розуміти, що збій у симпатичному відділі вегетативної нервової системи (активація) призводить до викиду адреналіну в кров. Хворий відчуває фізіологічну реакцію підвищення адреналіну. Це може бути стрибок тиску та серцевого ритму, це може бути відчуття закипання крові, внутрішній тремор, оніміння лівої руки, болі в нервових закінченнях всього тіла, сильне запаморочення та потемніння в очах. Психологічною реакцією на ці тілесні відчуття є панічна атака, тобто атака паніки. Хворий реагує на ці відчуття панікою, бо не знає чого чекати. Така реакція закріплюється і починає асоціюватись із певними місцями простору: магазин, кінотеатр, метро, ​​ліфт. Згодом зона безпеки скорочується до його кімнати, і він набуває всіх ознак агорафобії. Первинна реакція нервової системи закріплюється на або БІГТИ або ЗАВМЕРТИ (сховатися), і хворий насамперед намагається придушити тілесні відчуття (втекти). Йому здається, що якщо він не придушить тілесні відчуття, він помре.

Втікаючи, йому не впоратися зі страхом. Саме страх потім включатиме тілесні відчуття. Тобто, якщо на початкових стадіях панічної атаки тілесні відчуття включали страх, то в закріплених випадках (після кількох років розладу) відбувається все навпаки, страх або навіть думка про можливість панічної атаки в якійсь точці простору включає тілесні відчуття.

Когнітивно-поведінкова терапія поряд з транквілізаторами та гіпнотерапією допомагає працювати саме зі страхом. Взявши страх під контроль і трансформувавши його у відчуття збудження (“Отакої!”), дозволяє знизити рівень інтенсивності панічної атаки до страху, до тривоги, до занепокоєння і, нарешті, просто до легкого хвилювання. Тілесні відчуття ще якийсь час залишаться, але без підживлення страхом почнуть згасати та незабаром зникнуть. Фізіологічно кажучи, без страху швидше включатиметься парасимпатичний відділ вегетативної нервової системи, нейтралізуючи адреналовий викид і тілесні наслідки, пов’язані з ним.

Науково доведено, що для терапії панічних атак гіпнотерапія значно безпечніша за медикаментозне лікування. Однак, гіпнотерапія не може гарантувати, що деякі фізіологічні симптоми не досягнуть свого апогею, як, наприклад, дуже високий стрибок тиску та серцевого ритму. У такому разі розроблена нами методика медичної підтримки здатна увірвати ці фізіологічні симптоми, тоді коли гіпнотерапевт справляється з психологічним аспектом.

Гіпнотерапія визначає початковий період стрес-факторів/психотравми та знімає з них емоційний заряд (супроводжувальний емоційний стан). При успішному і повному знятті емоційного заряду, інтенсивність панічних атак спадає, і при паралельному медикаментозно-апаратному лікуванні (ТЕС-терапія) можливе повне вилікування за період від 8 до 14 місяців.

Вчені схилялися до думки, що сама суть синдрому панічного розладу зводиться до того, що пацієнт вже відчував страх панічного переживання, який виникав через якусь емоційну травму.

Є дві групи пацієнтів. Представники першої групи під час сеансів були зосереджені на подробицях панічних нападів та своїх відчуттях при цьому, а після завершення курсу психотерапії відчули суттєве полегшення та почуття релаксації. Інші ж пацієнти відчували потужні асоціації, які вели їх до спогадів, які іноді повторювалися знову і знову з самого дитинства. Найчастіше такі ретроспективи були пов’язані з відчуттям безпорадності, самотності та недовіри. Коли виявлені дитячі травми опрацьовувалися за допомогою гіпнотерапії, відбувалася зміна хворобливих почуттів та переконань пацієнта. В результаті психологічний конфлікт, що виріс на основі старих емоційних травм, і дисбаланс вдавалося вирішити.

    Запис на консультацію

    Вкажіть що Вас турбує і Ваші дані