Лікування розладів адаптації за допомогою гіпнозу та гіпнотерапії
При розвитку даного виду розладу людина починає реагувати на зовнішні та внутрішні подразники неадекватно, наприклад занадто голосно – з емоційними сплесками та з криками. Симптоматика може розвиватися протягом трьох місяців після початку впливу стрес-фактора. Якщо стрес-фактор припиняє свою дію, то симптоматика увірветься (DSM-IV, 519). Нижче наведені варіації розладів адаптації:
- Розлади адаптації з ознаками тривоги.
- Розлади адаптації з депресивним настроєм.
- Розлади адаптації з тривогою та депресивним настроєм.
- Розлади адаптації з порушеннями в поведінці.
- Розлади адаптації з емоційними порушеннями в поведінці.
Розлад адаптації
Розлад адаптації може розвинутися через вплив одного або декількох стрес-факторів. Не завжди можливо порівнювати високий ступінь тяжкості розладу адаптації з високим ступенем інтенсивності стрес-фактора. Наприклад, втрата одного з батьків створює різний рівень стресової реакції для 10-річного і 40-річного. Стрес-фактор може бути один або декілька, наприклад, розлучення або втрата роботи. Це може відбуватися одночасно із загостренням фізичної хвороби.
Стрес-фактор може бути повторюваним, наприклад, труднощі сезонних робітників, або безперервним, таким як хронічна хвороба або життя в злиднях. Постійні сімейні проблеми можуть спричинити розлад адаптації у всіх членів сім’ї. Або стрес-фактор може спочатку впливати на одного члена сім’ї (якщо він або вона стає жертвою злочину), а потім поширитися на інших. Іноді стрес-фактор впливає на декілька людей в групі одночасно. Також відомі особливо вразливі періоди, такі як відвідування першого класу школи, перехід з однієї школи в іншу, іспити, перше побачення, випуск зі школи, вступ до закладу вищої освіти, перша робота, зміна робочого місця, посадове підвищення, створення сім’ї, народження першої дитини, хвороби дитини тощо. Як видно з наявності ситуативних та подієвих стрес-факторів, причин для стресової реакції достатньо. Деякі люди адаптуються до стресових умов легше, ніж інші. Здатність до адаптації сильно залежить від якості синтезу Бета-ендорфінів, дофаміну та серотоніну і природно відрізняється від людини до людини.
Найбільш поширені симптоми розладу адаптації та їх похідні
- Невпевненість у собі, у своїх силах.
Цей розлад часто характеризується внутрішніми суперечностями, сумнівом, негативними очікуваннями. Ці характеристики є найбільш обмежувальним фактором, який заважає людині почати якусь значущу справу, зробити перший крок та довести свої починання до кінця. У неї є багато внутрішніх суперечностей, які перетворюються у внутрішній конфлікт. Це, швидше за все, пов’язано з протистоянням субособистостей. Якщо одна з них явно ведуча та тому втомлена, то інша, замість підтримки, ставить палки в колеса, створюючи саботаж, навіть диверсію, спрямовану на власний організм.
- Закомплексованість. Проблеми в спілкуванні.
Тут, в основному, лежить низька самооцінка, становлення себе нижче оточення. Присутнє постійне невдоволення собою. Явно спостерігається відсутність самоповаги та любові до себе.
- Зайва емоційність, яка веде до бурхливих спалахів емоцій, часом з драматичними наслідками.
Нездатність контролювати емоції. Характеризується бурхливими емоційними реакціями.
- Посттравматичні стресові розлади.
Пережиті стреси дають про себе знати. При травматичних спогадах про заряджені стресом події моментально псується настрій. Пережитий стрес повторюється також яскраво, як він був тоді. Можливі посттравматичні галюцинації.
- Постійна або періодична тривожність, що часом нападоподібно посилюється – панічні атаки.
Характеризується нав’язливими страхами, в основному страхом невиживання, страхом смерті. Причина може бути через спогади родової травми. Труднощі в самоконтролі.
- Загальна втома, зниження продуктивності, загального тонусу.
Характеризується загальною втомою. Небажання що-небудь робити.
- Зазвичай знижений настрій, втрата інтересу до життя.
Може проявлятися як депресія. Причиною депресії може бути конфлікт між підсвідомістю та свідомістю. Досить часто це звичка до негативних думок, які зводять нанівець всі позитивні починання та всі спроби якось змінитися.
При тривалій симптоматиці можливий розвиток психосоматичних порушень, які є наслідками розладів адаптації, а не окремими хворобами. При корекції розладів адаптації, психосоматичні порушення зазвичай зникають.
Доктор Юрій Олексійович МЕДВІН, дипломований медичний психолог (США: Колумбійський університет), дипломований гіпнолог (США: Інститут регресивного гіпнозу), дипломований гіпнотерапевт (США: Американська психотерапевтична асоціація), професійний навчальний коуч міжгендерних стосунків, спеціаліст в області сексології, дійсний член Американської академії клінічної дитячої та підліткової психології (США: AACAP), дійсний член Української технологічної академії (Україна: УТА), асоційований член Американської асоціації психотерапевтів (США), асоційований член Української асоціації психотерапевтів (Україна), один із засновників Міжнародної асоціації гіпнологів в Україні.
