Лікування панічних атак

Панічні атаки, що повторюються, істотно ускладнюють життя людині, що відчуває подібні стани. І, хоча вони не є прямою загрозою життю, наслідки для соціальної та психологічної сфер життя пацієнта можуть бути дуже значним.

Підрозділ панічних нападів за ступенем тяжкості:

  • Легкий ступінь – напади тривають не більше 15 хвилин, виражені невеликою кількістю симптомів, мають вегетативні зрушення в межах нормальних коливань.
  • Середній ступінь тяжкості – тривалість від 15 хвилин до години, виражені зрушення вегетативного характеру, наявність різних симптомів: відчуття тривоги, страху. Після нападу спостерігається виражена астенія (сильна слабкість, відсутність концентрації, м’язові болі, дратівливість, головний біль, диспепсія, запаморочення). Вона може тривати до півтори доби.
  • Важка ступінь – тривають більше години, супроводжуються значно вираженими вегетативними розладами, великою кількістю симптомів, в тому числі тонічні судоми, ознобоподібний гіперкінез (почуття внутрішнього тремтіння, несподівано виникає озноб, що супроводжується появою так званої «гусячої шкіри» та внутрішнім напруженням), почуття страху. Швидко розвивається астенія та тривати вона може до 3 – 4 діб.

Клініко-патогенетична класифікація кризів при ВСД

  • Симпато-адреналовий криз (розвивається як наслідок превалювання одного з відділів нервової системи над іншим, а саме симпатичного над парасимпатичним).

Патологія характеризується проявами панічної тривоги, ознобом, нестачею повітря, онімінням кінцівок, губ та язика, тахікардією (прискореним серцебиттям), відчуттям болю в серці, шумом у вухах, порушенням зору.

Проводячи огляд, лікар зазначає: пілоерекцію (поява «гусячої шкіри»), тремтіння (тремор) губ, рук та повік, невеликий підйом температури тіла, а також деяке підвищення артеріального тиску.

Напад може припинятися несподівано, супроводжуючись рясним сечовипусканням (сеча світла та має низьку відносну щільність). Часто, період виходу може затягуватися на декілька годин або навіть діб, супроводжуючись вираженими явищами астенії.

Не варто плутати симпато-адреналовий криз з терміном адреналовий криз. Останній проявляється при хворобі Адіссона (як прояв гострої недостатності коркової зони наднирників).

  • Парасимпатичний (ваго-інсулярний). Розвивається як наслідок порушень в діяльності парасимпатичного відділу нервової системи.

При ваго-інсулярному кризі фіксують: рясна слинотеча, біль в області живота, нудоту, сонливість, запаморочення, страх смерті, викликаний зупинкою серця або задухою, відчуття розбитості та слабкості, голод, підвищена больова чутливість різних частин тіла.

При огляді відзначаються: блідість обличчя (зрідка – почервоніння), зниження артеріального тиску, вологі та холодні долоні, метеоризм (здуття), підвищена перистальтика кишечника, брадикардія,

гіперкінези або псевдопараліч кінцівок, знижені сухожилкові рефлекси та зменшення добового сечовипускання.

  • Змішаний вегетативно-судинний криз.

Для нього властиве одночасний (а не послідовний) прояв симптомів, характерних для порушення симпатичного та парасимпатичного відділів, підключення симптомів, характерних для інших видів нападів та неодноразове їх чергування.

  • Запаморочливо-тетанічний (істероподібний) криз.

Фактично є однією з різновидів істеричного нападу.

Для клінічної картини властиво підвищення тиску, демонстративна поведінка, тахікардія, підвищене потовиділення, ознаки судомної готовності, тремтіння, локальні тонічні судоми, а іноді навіть генералізована тетанія (судоми).

  • Вестібулопатічний напад.

Відбуваються сильні перепади артеріального тиску, виражена атаксія, запаморочення, нудота, блювота.

  • Псевдоадісонічний криз.

Можна віднести до одного з підвидів Вагусно-інсулярного кризу, але з переважанням в клінічній картині симптомів, схожих на прояв адісонічного (адреналового) кризу. До них відносяться: низький артеріальний тиск, нудота, адинамія, слабкість, біль в області живота, розлад шлунково-кишкового тракту.

  • Мігренеподібний(кластерний) вегето-судинний криз.

Пов’язаний з проявом гострого розладу тонусу різноманітних судин спинного мозку. Характеризується дуже різкими, нападоподібними цефалгіями (головними болями), можливо, невелике підвищення артеріального тиску.

Найчастіше панічні напади поєднуються з агорафобією (острахом знаходження в громадських місцях). У цьому варіанті, причиною виникнення агорафобії вважається саме панічний напад.

Перш за все важливо зрозуміти прояви панічних атак, – в більшості випадків це реакція фізики тіла на стрес, що накопичився. Не у всіх людей стрес, який накопичився, дає такий результат. Є люди з менш стійкою нервовою системою, яка врешті-решт дає збій. У деяких людей такий збій закінчується саме таким проявом.

Ґрунтуючись на знанні того, що антидепресанти викликають зміну активності норадреналіну та серотоніну (медіаторів, що сприяють передачі в мозку сигналів між нейронами) було зроблено припущення – панічні кризи можуть викликатися аномальною активністю цих речовин. Результати лікування за допомогою антидепресантів дають поліпшення в 80% випадків, у 40% пацієнтів спостерігається істотне поліпшення або повне одужання. При цьому поліпшення зберігається до 4-ох років та більше. Але, у багатьох ситуаціях застосування лише тільки лікарських препаратів недостатньо. Найбільш ефективним є його одночасне поєднання за допомогою кваліфікованого гіпнотерапевта.

Чому у людини можуть розвиватися подібні неврози?

  1. Погано розвинене вміння боротьби зі стресом. Низький рівень стресостійкості.
  2. Інтенсивний та тривалий стрес-фактор (и) в дитячому віці. Можливі проблеми психологічного характеру в дитячому віці (брак контролю, неадекватна реакція батьків на психологічні проблеми дитини).
  3. Брак соціальної підтримки.
  4. Спадкові хронічні захворювання.

Відповідно когнітивної теорії, вегето-судинних кризам більш схильні люди з підвищеним рівнем тривожної чутливості, яка визначається за допомогою проведення лікарем спеціальних (біологічних) тестів. Це спеціальна процедура, що застосовується для викликання у пацієнтів панічної атаки, шляхом виконання певних вимог, безпосередньо під контролем психотерапевта.

Фактори, що сприяють розвитку вегетативних кризів

ВСД з панічними атаками дуже часто розвивається з безсимптомною або легкого ступеня течією. Тому наявність будь-якого з наведених чинників, є приводом приділити більше уваги своєму здоров’ю:

  1. Наявність збоїв в роботі залоз внутрішньої секреції (ендокринна система).
  2. Струс, родові травми, порушення діяльності центральної нервової системи.
  3. Розвиток остеохондрозу, виникнення пухлин та інфекційних вогнищ, як наслідок розвиток порушень ВНС (вегетативної нервової системи).
  4. Фізіологічна гормональна перебудова організму (відбувається при статевому дозріванні підлітків, вагітності, клімактеричному періоді). Цей пункт вимагає звернути увагу на таблицю схильності населення панічним розладам, а саме – на розділ «Вік на момент початку хвороби».

Однак, наявність фонового стану захворювання не може бути єдиною причиною для розвитку криза. Для цього необхідні додаткові чинники, які виконують роль каталізатора. Такими каталізаторами можуть бути: розумова та фізична перевтома, стрес, перенесене оперативне втручання, вплив лікарських препаратів, важкі форми перебігу інфекційних хвороб.

Симптоматика симпато-адреналових кризів

Супроводжуючі симпато-адреналовий криз симптоми мають пряме відношення до викиду занадто великої кількості адреналіну, що відбувається при ньому.

  • Панічна тривога, скарги на страх смерті, незрозуміла туга.
  • Відносно серця: завмирання та перебої, болі, прискорене серцебиття.
  • Відчуття браку повітря.
  • Пульсуючий головний біль.
  • Озноб, тремтіння.
  • Порушення зору.
  • Шум в вухах.
  • Оніміння губ, язика, кінцівок.
  • Галюцинації, дезорієнтація.

Симпато-адреналовий криз відноситься до гипертензивного типу перебігу ВСД та супроводжується раптовим підвищенням артеріального тиску, до показників від 140 мм. рт. ст. Його назва (симпато-адреналовий) подібно назві кризу, що зустрічається при хворобі Адіссона – адреналовий криз, симптоми якого схожі з проявами псевдоадіссонічного нападу, що обов’язково враховується при постановці діагнозу. Для порівняння, нижче наводиться список – симптоми адреналового криза:

  • З боку серця – відчуття перебоїв в роботі, порушення ритму.
  • Гіпергідроз (підвищена пітливість).
  • Раптове зниження артеріального тиску, озноб, холодні кінцівки.
  • Раптова сильна слабкість.
  • Порушення діяльності шлунково-кишкового тракту, блювота, нудота, диспепсія.
  • Сильні болі в області живота.
  • Олігурія (зниження кількості сечі).
  • Галюцинації, непритомність, проблеми з промовою.
  • Розвиток коматозного стану.

Але на відміну від адреналового криза, пов’язаного з гострою недостатністю надниркових залоз, який часом приводить до смерті пацієнта, симпато-адреналовий криз не несе прямої загрози життю людини. І після закінчення нападу його симптоми зникають.

Особливості діагностики

Щоб поставити правильний діагноз при вегето-судинних кризах, необхідно діяти шляхом виключення клінічних фантомів, таких як:

  • Гіпоглікемічна кома.
  • Приступ бронхіальної астми.
  • Кардіогенний шок.
  • Адіссонічний криз.
  • Гостра абдомінальна патологія.
  • Гіпертонічний (в тому числі феохроцітомний) криз.
  • Тетанія.

Тому при виявленні клінічних ознак необхідний контроль артеріального тиску, проведення ЕКГ, аналіз сечі (катехоламіни), клінічний аналіз крові, біохімічний аналіз крові (КЩС, сечовина, глюкоза, електроліти), експрес-аналіз глікемії. При необхідності проводяться додаткові дослідження (інтроскопічних, гормональні та інші).

У психоневрології, вегето-судинний криз та панічна атака вважаються синонімами. За американською системою DSM-IV, діагноз панічна атака вважається встановленим при прояві як мінімум 4-ох панічних атак протягом 4-ох тижнів та побоюванні виникнення повторних проявів.

Самостійно відрізнити у себе прояв нападу ВСД від наведених вище захворювань можна на підставі:

  • Знову ж проведених раніше аналізів.
  • Прояви почуття страху, тривоги, який зникає після закінчення нападу.
  • Прояви симптомів хвороби серця, що проходять після нападу та не з’являються поза ним (нападу), в тому числі і під час фізичних навантажень.
  • Певної частоти прояви (від 4-ох і більше в місяць), з характерною, індивідуальної клінічною картиною.

Як правильно діяти

Вперше відбувається панічний напад – це важке моральне потрясіння для будь-кого. Для того щоб з повторення такого стану вийти з найменшими втратами та не чекати його з почуттям наростаючого жаху (тим самим тільки прискорюючи його наступ), необхідно ретельно до нього підготуватися.

В першу чергу – проаналізуйте умови, супутні прояву кризи (зміна погоди, задушливе приміщення і т. д.). Постарайтеся їх виключити або, якщо виключення неможливо – прийняти контрзаходи (провітрюйте приміщення, в спекотну погоду беріть з собою воду та надягайте панаму).

Носіть з собою заспокійливі препарати (валокордин, корвалол або інші).

Якщо напад все-таки почався, постарайтеся сісти, а ще краще лягти, відволіктися та заспокоїтися. Дуже добре допомагає розуміння того, що загрози для життя немає ніякої. Намагайтеся дихати рівномірно та глибоко.

І найдієвіший спосіб – зверніться по допомогу до психотерапевта. У гіршому варіанті – якщо не настане повне одужання, то, у всякому разі, стан якісно покращитися. А в кращому – нове, повноцінне сприйняття життя.

Особливості лікування

Перш за все, щоб підійти до успішного лікування цього розладу, необхідно зрозуміти логіку його розвитку.

Наприклад, якщо повністю розібрати ланцюгову реакцію симпато-адреналового криза (найбільш жорстокого прояви ПА), то ми починаємо розуміти, що збій в симпатичному відділі вегетативної нервової системи (активація) призводить до викиду адреналіну в кров. Хворий відчуває фізіологічну реакцію на підвищення адреналіну. Це може бути стрибок в тиску та серцевому ритмі, це може бути відчуття закипання крові, внутрішній тремор, оніміння лівої руки, болі по нервових закінченнях всього тіла, сильне запаморочення та потемніння в очах. Психологічна реакція на ці тілесні відчуття і є панічна атака, тобто атака паніки. Він реагує на ці відчуття панікою, тому що не знає, чого очікувати. Така реакція закріплюється та починає асоціюватися з певними місцями простору: магазин, кінотеатр, метро, ​​ліфт. Згодом зона безпеки скорочується до його кімнати, і він набуває всіх ознак агорафобії. Первинна реакція нервової системи закріплюється на або БІГТИ або ЗАВМЕРТИ (сховатися) і хворий насамперед намагається придушити (втекти від) тілесні відчуття. Йому здається, що, якщо він не придушить тілесні відчуття, він помре.

Тікаючи, йому не впоратися зі страхом. Саме страх буде потім включати тілесні відчуття. Тобто, якщо в початкових стадіях ПА тілесні відчуття включали страх, то в закріплених випадках (після декількох років розлади) відбувається як раз все навпаки, страх або навіть думка про можливість ПА в якійсь точці простору включає тілесні відчуття.

Когнітивно-поведінкова терапія поряд з транквілізаторами та гіпнотерапією допомагає працювати саме з острахом. Взявши страх під контроль та трансформувавши його в відчуття збудження ( “Ух ти …!”), Дозволяє знизити ступінь інтенсивності ПА до страху, до тривоги, до неспокою та, нарешті, просто до легкого хвилювання. Тілесні відчуття ще якийсь час залишаться, але без підживлення страхом також почнуть гаснути та незабаром зникнуть. Фізіологічно кажучи, без страху буде швидше включатися парасимпатичний відділ вегетативної нервової системи, нейтралізуючи адреналовий викид та тілесні наслідки, пов’язані з ним.

Науково доведено, що для терапії панічних атак гіпнотерапія значно безпечніше медикаментозного лікування. Однак гіпнотерапія не може гарантувати, що деякі фізіологічні симптоми не досягнуть свого апогею, як наприклад дуже високий стрибок в тиску та в серцевому ритмі. В такому випадку нами розроблена методика медичної підтримки, яка усуває ці фізіологічні симптоми, тоді коли гіпнотерапевт справляється з психологічним аспектом.

Гіпнотерапія визначає початковий період стрес-факторів/психотравми та знімає з неї емоційний заряд (супроводжує емоційний стан). При успішному та повному зняттю емоційного заряду, інтенсивність панічних атак спадає і при паралельному медикаментозно-апаратному (ТЕС-терапія) лікуванні можливе повне зцілення за період від восьми до 14 місяців.

Вчені схилялися до думки, що сама суть синдрому панічного розладу зводиться до того, що пацієнт вже відчував раніше страх панічного переживання, який виникав через якусь емоційну травму.

Є дві групи пацієнтів. Представники першої групи під час сеансів були зосереджені на подробицях панічних нападів та своїх відчуття при цьому, а після завершення курсу психотерапії відчули істотне полегшення та відчуття релаксації. Інші ж пацієнти відчували потужні асоціації, які вели їх до спогадів, часом повторюваними знову і знову з самого дитинства. Найчастіше такі ретроспективи були пов’язані з відчуттям безпорадності, самотності та недовіри. Коли виявлені дитячі травми пророблялися за допомогою гіпнотерапії, відбувалася зміна хворобливих відчуттів пацієнта та переконань. В результаті, психологічний конфлікт та дисбаланс, що виросли на основі старих емоційних травм, вдавалося вирішити.

Відгуків:(24)
Медвін Юрій Олексійович
Доктор наук в галузі медичної психології, професор, гіпнотерапевт

Доктор Юрій Олексійович МЕДВІН, дипломований медичний психолог, дипломований гіпнолог (США: Інститут регресивного гіпнозу), дипломований гіпнотерапевт (США: Американська психотерапевтична асоціація), професійний навчальний коуч, дійсний член Американської академії клінічної дитячої та підліткової психології (США: ААДіПП), дійсний член Української технологічної академії (Україна: УТА), асоційований член Американської асоціації психотерапевтів (США), асоційований член Української асоціації психотерапевтів (Україна), один із засновників Міжнародної асоціації гіпнологів в Україні.

Детальніше

    Запис на консультацію

    Вкажіть що Вас турбує і Ваші дані