ЯК ПОЗБУТИСЯ ТРИВОГИ
Якщо вдуматися, тривога – це сигнал про небезпеку. Ввімкнення захисної системи організму при відчутті небезпеки із зовнішнього середовища. Це – механізм (інстинкт) виживання. Це добре, якщо тривога обґрунтована реальною небезпекою. А якщо ні?
Механізм появи тривоги досить складний, але спробуймо розібратися у ньому, щоб зрозуміти як із цим боротися.
При кожному стрес-факторі утворюється стрес-реакція. Тобто симпатичний відділ реагує на подразник. При цьому специфічні нейромедіатори, звані ЕТРДО (Емоційно ТРавматичний ДОсвід), накопичуються в гангліях симпатичного відділу вегетативної нервової системи, іменованих плексусами. До речі, сонячне сплетіння – це найбільший плексус нашої вегетатики. Недарма старі люди кажуть, що всі негативні емоції накопичуються в області сонячного сплетіння.
Вони накопичуються там до тієї події, яка є останньою краплею. Відбувається нервовий зрив, і накопичений ЕТРДО розбігається по нервових волокнах до круглої мускулатури, тієї самої, яка створює еластичність всіх круглих судин: серцево-судинна система, лімфатична система, шлунково-кишковий тракт і дихальний апарат. Спазмування цих судин призводить до зниження проведення їх вмісту, що може призвести до порушення трофіки тканин, кисневого голодування, порушення провідності в шлунково-кишковому тракті та іншого.
При спазмуванні судин гіпоталамус, думаючи, що є загроза для виживання, активує Вагус (блудний) нерв, який “біжить за допомогою” до надниркових залоз і активує їх. Надниркові залози викидають у кров кортизол (для балансування системи) та адреналін (для мобілізації організму до захисту: втеча або напад). Саме присутність адреналіну в крові викликає тривогу. Як було сказано вище, тривога – це сигнал про небезпеку. Якщо є причина, то тривога потрібна. При розвитку клініки цей процес стає звичним, і тривога стає генералізованою, тобто постійною.
З часом тривожність посилюється, стає більш частою і набуває непередбачуваного характеру, тобто тривожність вже не визначена конкретними можливими або реальними ситуаціями. Вона може бути порційна чи генералізована. В останньому випадку людина перебуває у тривожному стані постійно.
Є декілька форм тривожності:
- “Культивована” тривожність.
- Тривожність, що компенсується.
- Гостра тривожність.
“Культивована” тривожність переживається, як щось корисне, потрібне для людини. У цьому випадку такий вид тривожності сприймається як регулятор її діяльності, який забезпечує її відповідальність, її організованість. Крім цього, така тривожність може сприйматися як якась світоглядна установка, тобто тривожитися треба, це корисно, коли йдеться про власних дітей. Такі батьки протягом усього життя турбуються про своїх дітей, часто стаючи їх тиранами.
Тривожність, що компенсується, визначається здатністю самостійно знаходити свого роду компенсацію. Людина може впоратися з тривожністю самостійно шляхом зниження її інтенсивності та/або застосування її як стимуляцію власної діяльності для підвищення ступеня активності.
Гостра тривожність характеризується сильними проявами, які зовні дуже помітні. Наприклад, людина починає ходити з кута в кут, не знаходячи місця, не може зайнятися сторонніми справами, дзвонить кожні п’ять хвилин тощо. Такий вид тривожності не регулюється самою людиною.
Лікування:
Якщо врахувати, що підвищений рівень тривожності – це неадекватна реакція симпатичного відділу нашої вегетатики, то привчивши її реагувати на знижених тонах, цілком природно очікувати зменшення, якщо навіть не зникнення всіх небажаних симптомів. Однак, це не так просто, як здається. Нормальний прояв тривожності прибирати не потрібно. У деяких випадках вона потрібна. Уявіть, що батьки не турбуються про свого підлітка, якщо він не прийшов вчасно додому. У цьому випадку вони навіть не подумали б дзвонити його друзям або вживати якихось заходів щодо його розшуку.
Звичайно, є тонка грань. Батьки, які починають дзвонити в усі дзвони, якщо їхнє чадо не з’являється вдома через п’ять хвилин після обіцяного ним часу, не допомагають розвитку відповідальності. З’являється серйозна небезпека надмірного контролю, яка може відкинути їхнього сина в зону абсолютної непокори та асоціальних дій. Саме тут лікування гіпнотерапією дійсно допоможе, так би мовити, зменшити оберти. Не прибрати повністю тривожність, а просто знизити ступінь інтенсивності.
З іншого боку, є прояви тривожності, які не мають жодних підстав. Людина тривожиться з будь-якого приводу, з підставами чи без. Така форма тривожності може легко перейти в клінічну форму, як було описано вище. У цьому випадку лікування показано до зникнення будь-яких ознак тривожності.
Лікування включає:
- Зняття внутрішнього напруження та розслаблення всієї гладкої мускулатури організму.
- Ретроградна терапія для зняття емоційного заряду з підсвідомих патологічних програм.
- Гіпногештальт. Перепрограмування старих ригідних підсвідомих структур.
Методи, які ми використовуємо:
- Гіпноаналіз.
- Трансова терапія.
- Гіпнотерапія.
- Гіпногештальт.
- Психотерапія.
- Камера Райха.
- Аудіовідеостимуляція.
- Електросон, електронаркоз (за потреби).
- Нутриціологія (за потреби).
- Біоенерготерапія (за потреби).
Сукупність цих методів може дати дуже добрі результати.
Бажаєте позбутися тривожного стану? Звертайтеся до нас, і ми Вам допоможемо.
Детальніше про гіпнотерапію та лікувальний гіпноз читайте тут.
