У чому відмінність нашого методу гіпнотерапії

Більшість гіпнотерапевтів використовують вербальний спосіб занурення у трансовий стан. Тут залежить від навичок + досвіду + знання гіпнотерапевта не тільки щоб ввести клієнта в потрібний частотний коридор (6-8 Гц), але і підтримувати його свідомість у ньому протягом всього сеансу. Тільки цьому частотному коридорі відкривається т.зв. “шлюз у підсвідомість”, що дає можливість отримати доступ до підсвідомих нейронних програм та перепрограмування цих нейронних програм. Нижче 6 Гц – глибший сон. Втрачається раппорт із голосом гіпнологу. Вище 8 Гц – є захисні механізми активної свідомості, які не пропускають ту інформацію, яка радикально відрізняється від підсвідомих програм.

Гіпнологи/гіпнотерапевти, вводячи клієнта в трансові стани аналоговим способом (своїм голосом) не знають, де знаходиться його свідомість протягом всього сеансу. Тому вони працюють суто на суб’єктивних відчуттях і надії “а раптом його свідомість перебуває у потрібному частотному діапазоні”. Якщо свідомість вища за 8 Гц, то захисні механізми активної свідомості фільтрують слова гіпнологу. Відбувається внутрішній аналіз, міркування та просто відторгнення тих слів, які “не підходять”. Якщо свідомість падає нижче 6 Гц, клієнт просто засинає з втратою раппорта з голосом гіпнологу і весь процес стає неефективним.

Наші методи докорінно відрізняються від загальноприйнятих аналогових методів. Так як необхідні повторення точно від одного сеансу до іншого для створення нових нейронних ланцюжків, потрібна аудіозапис гіпнопротоколу з одним і тим же голосом, словами, інтонацією, паузами. До цього аудіозапису ми додаємо додаткові треки спеціальних звукових частот (інформація тут) та короткі фрази, записані на сублімальному (нечутному) рівні.Во время первых двух разов прослушивания одной и той же аудиальной информации, левое полушарие пытается анализировать информацию и понять смысловые значения.Під час третього і четвертого разу прослуховування одного й того ж, починають формуватися нові нейронні зв’язки (доріжки, необхідні для проведення нової інформації). Під час п’ятого та шостого разів ці нейронні доріжки закріплюються в нейронні зациклінності і починають функціонувати автономно від активної свідомості, тобто на підсвідомому рівні. Це те, що стосується першого циклу (перші 10 сеансів). Другий цикл вже спрямований на корекцію дитячих та підліткових психотравм, на роботу з пригніченими емоціями та на зняття емоційного заряду з травматичних подій. Третій цикл працює як платформа для перепрограмування старих ригідних підсвідомих програм, тобто перепрошивки деяких особистісних параметрів.

Весь процес автоматизований та запротоколований, однак дозволяючи деякі індивідуалізовані налаштування під різні потреби клієнтів. З автоматизацією процесу підвищується можливість передбачуваності результатів, тому ми сміливо даємо прогнози на початкових етапах.

Для того, щоб налаштувати весь процес під індивідуальні потреби/травми/симптоми клієнта, ми складаємо т.зв. Емоціоанально-терапевтичну карту, сенс якої не просто зібрати скарги під час діагностичного процесу, а виділити точні емоційні мішені, з якими далі працюватиме терапія. Після першого циклу, де знімається загальне нервове напруження, зазвичай починає проявлятися реальна емоційна структура проблеми.

Далі слідує конкретний приклад клієнтки, яка пройшла діагностичний процес. Все знайдене Терапевтом під час первинної консультації та Діагностики (пробний сеанс) було переведено на більш точну психологічну мову та висвітлено в Емоційно-терапевтичній карті.

• Тривога фону за майбутнє. Є відчуття невизначеності та внутрішньої нестабільності. Майбутнє сприймається як потенційно небезпечне чи порожнє. Тому психіка автоматичні чіпляється за минуле – не тому, що там добре, а тому що там є хоч якась визначеність. Формулювання клієнта: “Щоб не було страху за майбутнє… щоб не чіплятися за минуле.” Це вказує на екзистенційну тривогу та втрату внутрішньої опори.
• Страх самотності. Це не просто відсутність партнера. Це почуття що поряд немає людини,
  • з яким можна розділити життя,
  • розділити відповідальність,
  • відчути підтримку.
• Клієнтка фактично говорить про потребу емоційної опори.
  Фраза: “Страх самотності… хочеться тепла.” Ключова емоція тут – емоційна порожнеча та потреба близькості.
• Періодичні депресивні провали. Стан не постійний, а хвилеподібний. За її словами:
  • часом настрій нормалізується,
  • іноді накочує тяжкість,
  • у такі моменти важко себе вивести із цього стану.
• Це більше схоже на реактивну хвилю депресивну, а не на клінічну депресію.
• Тригер свят та соціальних порівнянь. (Дуже важлива деталь). Як приклад:8 марта усилило состояние, потому что такие дни:
  • • нагадують про те, чого зараз немає,
    • посилюють відчуття самотності,
    • активують соціальне порівняння.
• Це називається святковий тригер втрати.

Якщо структурувати емоційне ядро ​​її стану, виходить приблизно така п’ятірка основних емоцій, із якими має сенс працювати у другому циклі курсу:

1. Тривога за майбутнє.
2. Страх самотності.
3. Почуття внутрішньої порожнечі.
4. Періодичні хвилі депресивні.
5. Зачіпка за минуле (ностальгійна фіксація).

Що важливо:

Перший цикл знімає напругу нервової системи, тому під час другого циклу починають виявлятися справжні емоційні верстви, а чи не просто стрес. Це дуже добрий терапевтичний знак і при більш точному визначенні клієнтом в описі своїх емоційних станів, це є ознакою результативності процесу.

Тепер можна переходити на роботу ні з напругою, і з емоційними структурами особистості.

Далі Емоційно-терапевтична карта описує дуже детально:

• кореневі емоції
• вторинні емоції
• захисні реакції психіки
• порядок терапії
• прогнозовані та очікувані результати

Як очевидно з вищеописаного, ми використовуємо методики різних напрямів, як-от класичний медичний гіпноз, психоаналіз, Гештальт терапія, Терапія по Адлеру, психосинтез по Р. Ассаджиоли, концепсії Юнга та інші практичні методики психотерапії.